Історія міста (історії): кафе-морозива та морозиво на паличці

Сьогодні влітку вважається цілком природним охолоджуватися за допомогою морозива, коли на вулиці спекотно. Що стосується Ерлангена, то згадки про продаж «штучного морозива» широкому загалу датуються вже 1901 роком на ярмарку «Бергкірхвай», де були представлені принаймні такі смаки: лимон, малина та полуниця.

Не пізніше 1913 року з’явився також італійський продавець морозива. Як і багато чого іншого, виробництво та продаж морозива підлягали суворим правилам. Так, морозиво дозволялося готувати лише з натуральних фруктів, фруктової пасти або соків. У разі використання штучних ароматизаторів та барвників його слід було позначати як «штучне морозиво». Як правило, морозива «на винос» ще не існувало — його споживали на місці. А оскільки «морозиво за своєю природою підлягає необхідності негайного споживання», «кількісне обмеження продажу морозива на вулиці» не було необхідним. З 1930-х років почало поширюватися «морозиво на паличці», а промислове виробництво розпочалося завдяки компаніям «Шеллер» та «Лангнезе».

Фото: Руді Штюмпель (StadtAE, VIII.7380.4/4)