Сьогодні влітку охолодитися в спеку за допомогою морозива - це само собою зрозуміло. В Ерлангені продаж "штучного морозива" широкому загалу зафіксовано ще в 1901 році на вулиці Бергкірхвайх, де були доступні принаймні лимонний, малиновий та полуничний смаки. Не пізніше 1913 року з'явився також італійський продавець морозива.
продавець морозива. Як і багато інших речей, виробництво та продаж морозива підпорядковувалося суворим правилам. Наприклад, морозиво могло бути виготовлене лише з натуральних фруктів, фруктової м'якоті або соків; якщо використовувалися штучні ароматизатори та барвники, воно повинно було маркуватися як штучне морозиво. Як правило, морозиво ще не продавалося "на винос", його їли на місці, а оскільки "морозиво за своєю природою пов'язане з необхідністю негайного споживання", "кількісне обмеження продажу морозива на вулиці" не було необхідним. З 1930-х років "морозиво на паличці" набуло широкого розповсюдження, а його промислове виробництво розпочали компанії "Шеллер" та "Лангнес".
Фото: Руді Штюмпель (StadtAE, VIII.7380.4/4)