Ветеринарні препарати; інформація щодо контролю обігу

У Баварії за контроль дотримання власниками тварин та ветеринарами вимог законодавства про лікарські засоби відповідають районні адміністративні органи та Баварський контрольний орган з питань безпеки харчових продуктів та ветеринарії (KBLV).

Для лікування захворювань та впливу на функції й стани організму лікарські засоби застосовуються як у людській, так і у ветеринарній медицині. При цьому громадськість неоднозначно ставиться до використання лікарських засобів у ветеринарії, особливо коли їх застосовують для тварин, яких вирощують для отримання харчових продуктів.
Немає сумнівів у тому, що наші домашні тварини мають право на ветеринарну допомогу. Це закріплено в Законі про захист тварин. Для власників домашніх тварин є цілком природним, що у разі захворювання їхній улюбленці мають доступ до ефективних лікарських засобів. Однак те саме має стосуватися й догляду за нашими сільськогосподарськими тваринами. Тим не менш, застосування ветеринарних препаратів у цих тварин часто сприймається критично й у ЗМІ переважно висвітлюється в негативному світлі. Проте правові норми щодо застосування лікарських засобів у тварин, з яких отримують харчові продукти, забезпечують безпеку харчових продуктів, отриманих від цих тварин.

Правові засади щодо ветеринарних лікарських засобів містяться в європейському та національному законодавстві, контроль за дотриманням та виконання якого здійснюють федеральний уряд і, зокрема, федеральні землі.

На рівні ЄС з 28 січня 2022 року діє Регламент (ЄС) 2019/6 Європейського парламенту та Ради від 11 грудня 2018 року про ветеринарні лікарські засоби (Регламент ЄС про ветеринарні лікарські засоби). У Німеччині його доповнює «Закон про обіг ветеринарних препаратів та про виконання норм права Європейського Союзу щодо ветеринарних препаратів» — скорочено «Закон про ветеринарні препарати» (TAMG).
Крім того, щодо ветеринарних лікарських засобів існує низка спеціальних положень, наприклад:

• Регламент щодо застосування лікарських засобів власниками тварин та ведення обліку
• Регламент про ветеринарні домашні аптеки
• Керівні принципи щодо обережного поводження з антимікробними ветеринарними лікарськими засобами

Нормативні вимоги щодо ветеринарних лікарських засобів, з одного боку, забезпечують постачання наших тварин лікарськими засобами, а з іншого — гарантують, що використання цих засобів не завдає шкоди споживачам харчових продуктів, отриманих від тварин.
Тому домашніх тварин зазвичай поділяють на тих, які (можливо) використовуються для отримання харчових продуктів, та тих, які як домашні улюбленці жодним чином не призначені для споживання.

Для тварин, що використовуються для отримання харчових продуктів, дозволяється застосовувати лише ті ветеринарні препарати, діючі речовини яких були перевірені та оцінені щодо залишків у харчових продуктах тваринного походження (м’ясо, яйця, молоко). Після застосування цих лікарських засобів, у разі необхідності, слід дотримуватися періоду очікування, протягом якого тварину не можна забивати, а продукти, отримані від цієї тварини (наприклад, молоко або яйця), не повинні потрапляти в їжу людині.
Ці обмеження не поширюються на домашніх тварин.  

Ветеринарний лікар може видавати власникам тварин, яких він лікує, ветеринарні та — у певних випадках — лікарські засоби для людей у необхідних кількостях у рамках ведення ветеринарної домашньої аптеки. У цьому випадку власники тварин повинні застосовувати відповідні лікарські засоби згідно з ветеринарними інструкціями щодо лікування. Ветеринарні лікарські засоби, придбані в аптеці або в роздрібній торгівлі без участі ветеринара, можна застосовувати лише відповідно до умов їхнього дозволу на використання (див. інструкцію в упаковці).

У разі тварин, що використовуються для виробництва харчових продуктів, необхідно вести облік усіх застосованих лікарських засобів відповідно до законодавчих вимог.  Ветеринарний лікар оформлює ветеринарний рецепт і негайно видає його власнику тварин. Документація повинна зберігатися власниками тварин та лікуючими ветеринарними лікарями протягом 5 років і надаватися відповідним органам влади на їх запит.