Маркування цін; інформація про обов'язок зазначати ціни

Хороші можливості для порівняння цін є важливою передумовою для функціонування конкуренції на ринку. Вони гарантуються, зокрема, наступними положеннями:

• У випадку пропозицій на основі каталогів, переліків товарів або на екранах (Інтернет), а також у випадку реклами із зазначенням цін і письмових індивідуальних пропозицій, повинні бути вказані остаточні ціни. У разі продажу товарів поштою необхідно також вказати, чи є додаткові витрати на доставку та пересилку, і якщо так, то в якому обсязі.
• Усі, хто пропонує послуги (наприклад, перукарні, хімчистки), повинні вивішувати прейскуранти на свої основні послуги у своїх магазинах. У виняткових випадках, наприклад, туристичні агентства, страхові компанії, достатньо мати прайс-листи, доступні для ознайомлення.
• У барі та обідніх зонах ресторанів ціни повинні бути вказані в повних прейскурантах. Крім того, прейскурант з основними пропонованими стравами та напоями повинен бути вивішений біля входу.
• Постачальник може залишити за собою право змінювати ціни лише у випадку, якщо термін поставки або надання послуг перевищує чотири місяці.
• У випадку кредитів загальні витрати повинні бути вказані як річна відсоткова ставка за кредитом і позначені як "ефективна річна відсоткова ставка".

У разі порушення зобов'язання щодо зазначення цін споживач повинен вказати на це торговцю і, за необхідності, звернутися до компетентного районного адміністративного органу (районного управління, самостійного міста) або найближчого центру консультування споживачів. Слід зазначити, однак, що неправильне маркування не зобов'язує торговця продавати товар за ціною, зазначеною на етикетці.