Біомісто Ерланген

1. Сприяти розвитку органічного землеробства, переробки та попиту на органічні продукти харчування з короткими маршрутами транспортування та регіональним створенням доданої вартості.

Щоб дізнатися більше про органічні продукти харчування та органічне сільське господарство, відвідайте інформаційний портал з питань органічного землеробства: www.oekolandbau.de

2. Надавати пріоритет органічним продуктам харчування в державних установах, на заходах та ринках і постійно збільшувати частку органічних продуктів.

Дізнайтеся більше про органічні продукти в громадських кухнях та про приготування їжі з органічних продуктів: www.bio-bitte.info

3. Особливо при харчуванні дітей та підлітків робити ставку на здорові органічні продукти та постійно збільшувати частку органічних продуктів у харчуванні в дитячих садках та школах.

Більше про стале харчування в дитячих садках та школах ви дізнаєтеся за посиланням: www.biokannjeder.de

4. За допомогою різноманітних заходів, таких як просвітницька робота, консультування та освітня діяльність, заохочувати до органічних продуктів не лише приватних споживачів, а й їдальні та студентські кафе, кейтерингові компанії та ресторани.

Школи можуть, наприклад, взяти участь у загальнонімецькому конкурсі «Echt kuh-l!»: www.echtkuh-l.de

5. Об’єднати представників органічної галузі та налагодити співпрацю з органічними фермерами та органічними господарствами.

6. Розглядати органічну продукцію як частину сталого розвитку в цілісному контексті та враховувати такі аспекти, як регіональність та справедлива торгівля, захист клімату та довкілля, добробут тварин та вегетаріанство/веганство, а також марнотратство харчових продуктів та концепцію «Zero Waste». Окрім продуктів харчування, враховувати й інші категорії товарів, такі як натуральна косметика, органічні товари для догляду та органічний текстиль тощо.

Короткий посібник із товарів та покупок ви знайдете тут: www.oekolandbau.de/bio-im-alltag

Згідно із законом, як «еко» або «біо» можуть позначатися лише ті харчові продукти, які відповідають принаймні вимогам законодавства ЄС щодо органічного землеробства. Для цього підприємства повинні бути сертифіковані органом з контролю за органічним виробництвом. Підприємства перевіряються щонайменше раз на рік за попереднім повідомленням, а також проводяться додаткові позапланові вибіркові перевірки. Імпортовані продукти можуть продаватися як біопродукція лише за умови дотримання європейських стандартів.

Отже, якщо на етикетці вказано «біо», то це дійсно біопродукт!

Логотип «EU-Bio»

Маркування фасованих органічних харчових продуктів логотипом «Органічний продукт ЄС» (+ код контролюючого органу + вказівка походження інгредієнтів) є обов’язковим.

Якщо продукт є органічним, він завжди має цей логотип!

Ознака «біо»

Нічний знак «Bio» може використовуватися на додаток до логотипу «EU-Bio» для маркування органічних харчових продуктів.

Цей знак є необов’язковим і не є обов’язковим для органічних продуктів!

Більше про державний логотип «Bio» та маркування органічних продуктів: www.bio-siegel.de

Асоціації екологічного землеробства

Органічні господарства можуть додатково приєднатися до однієї з дев’яти німецьких асоціацій органічного землеробства: Biokreis, Bioland, Biopark, Demeter, Ecoland, Ecovin, Gäa, Naturland та Verbund Ökohöfe. Вимоги цих асоціацій у деяких аспектах виходять за межі норм ЄС, зокрема у сфері тваринництва вони часто є значно суворішими. Продукція зазвичай маркується товарним знаком відповідної асоціації.

Логотипи асоціацій — це, так би мовити, «королівська дисципліна» у сфері органічного виробництва!

Баварський знак органічного виробництва

Зелений баварський знак органічного виробництва перевищує законодавчі стандарти Регламенту ЄС про органічне виробництво та передбачає трирівневу систему контролю. Блакитний знак із зазначенням походження (напис «Баварія» + колір Баварії у внутрішньому овалі) також дозволяє повністю простежити походження продукції.

Баварський знак поєднує органічне та регіональне!

Більше про баварський знак органічної продукції та підтвердження походження: www.stmelf.bayern.de/ernaehrung/markt/bio-siegel

Екологічне сільське господарство — це цілісна концепція ведення сільського господарства. У біосільському господарстві рослинництво та тваринництво тісно пов’язані між собою: поживні речовини, що містяться в добривах, ґрунті та кормі, перебувають у максимально замкнутому циклі. Оскільки кількість тварин і площа пасовищ повинні бути точно узгоджені між собою, це називають тваринництвом, прив’язаним до площі. Завдяки циклічній економіці органічне землеробство захищає ґрунти, водойми та клімат. Тому виробництво органічних продуктів є особливо екологічно безпечним і забезпечує стале збереження ресурсів. Наприклад, органічні продукти харчування містять значно менше нітратів і набагато меншу кількість залишків хімікатів.

Кількість видів на ділянках, що обробляються за екологічними принципами, у середньому на 95 % вища для польової флори, до 35 % — для польових птахів і до 26 % — для комах, ніж у традиційному землеробстві. Деякі екологічні господарства вирощують старовинні сорти рослин або розводять породи сільськогосподарських тварин, що перебувають під загрозою зникнення.

Згідно з Регламентом ЄС про органічне виробництво, у процесі переробки харчових продуктів допускається використання лише дуже обмеженої кількості добавок. Крім того, тут не використовуються підсилювачі смаку, барвники, а також натуральні або штучні ароматизатори. Генетична модифікація повністю заборонена. Натомість промислової переробки на перший план частіше виходять традиційні ремісничі методи виробництва, наприклад, у випіканні хліба або виготовленні сиру. Доведено, що фрукти та овочі з органічного землеробства містять більше корисних для здоров’я речовин, а органічне молоко — більше омега-3-жирних кислот.

Сівозміна — це чергування вирощування різних культур, які висувають різні вимоги до ґрунту. Це працює так: бобові культури, що вирощуються регулярно (такі як квасоля, горох, люпин або конюшина) за допомогою своїх коренів, які живуть у симбіозі з ґрунтовими бактеріями (ризобіями або бульбочковими бактеріями), збагачують ґрунт атмосферним азотом, який потім споживають наступні культури. Крім того, у умовах сівозміни хвороби та шкідники мають менше шансів поширюватися.

Хімічно-синтетичні засоби захисту рослин від шкідників та бур’янів, а також промислово виготовлені азотні добрива, під час виробництва яких виділяється CO₂, не можуть використовуватися в органічному землеробстві. Натомість у біосільському господарстві, окрім тваринних добрив (гною, гнойової рідини, гною), використовують також рослинні добрива (компост), щоб зберегти родючість ґрунту та активне ґрунтове життя, органічно сприяти хорошому росту рослин і продовжувати збагачувати ґрунт гумусом. Для здоров’я ґрунту також застосовується гумусове господарство з розпушуванням ґрунту та сидерацією. Завдяки вищому вмісту гумусу органічні ґрунти можуть накопичувати більше CO₂!

Зміцнення власних захисних сил рослин як профілактика хвороб є центральним елементом біологічного захисту рослин. У цьому допомагають знання про сприятливе сусідство рослин, правильні терміни посіву, а також вибір місця та сортів. Але важливе значення має також активне заохочення корисних комах та своєчасна обробка ґрунту. Боротьба з бур’янами без хімікатів здійснюється за допомогою сівозміни та покриття ґрунту мульчею або механічними методами.

Кожна тварина, що вирощується за біотехнологічними стандартами, має право на простір і можливість вільно пересуватися, на денне світло та свіже повітря. Крім того, щонайменше половина площі приміщення для утримання тварин повинна мати тверде покриття та бути, наприклад, застелена соломою. Заборонено використання решітчастих підлог або решіткових настилів, а також утримання тварин у клітках та на прив’язі. Щільність утримання тварин регламентована, а екологічний корм не повинен містити стимуляторів росту та генетично модифікованих компонентів. Використання антибіотиків також підпадає під суворі вимоги, а час транспортування тварин має бути якомога коротшим.

Технології в органічному землеробстві часто є набагато трудомісткішими, ніж у традиційному сільському господарстві. Це, поряд із зазвичай дещо нижчою врожайністю, є однією з причин вищої ціни на органічні продукти харчування. Але важливу роль відіграє й значна універсальність господарств: щоб забезпечити замкнуті виробничі цикли та широку сівозміну, їм, як правило, доводиться займатися як тваринництвом, так і вирощуванням кормових та товарних культур. Виробництво є більш витратним через більші площі тваринницьких приміщень та необхідні орні землі, а також більш трудомістким через механічну боротьбу з бур’янами та профілактичний захист рослин. Водночас сучасні ціни на полицях супермаркетів, як правило, не враховують наслідкові витрати, пов’язані з використанням азоту, парникових газів, енергії та змін у землекористуванні, які у випадку конвенційних товарів зазвичай є значно вищими. Тим, хто хоче дозволити собі органічні продукти навіть при обмеженому бюджеті, варто купувати їх якомога безпосередньо у виробників — мінімально оброблені та відповідно до сезону!