Внески на благоустрій; стягнення

Облаштування будівельних ділянок шляхом створення інфраструктури на місці є завданням місцевих громад. Об’єкти інфраструктури, за які мешканці, що мешкають поблизу, зазвичай повинні сплачувати пропорційну частку через особливі переваги, які вони отримують, зазвичай включають, з одного боку, об’єкти, пов’язані з мережами (водопостачання, водовідведення, центральне опалення), а з іншого — доріг (у разі потреби також паркувальних місць, зелених зон та споруд для захисту від шуму). Муніципалітети мають широку свободу дій щодо конкретного проектування траси доріг або прокладення комунікацій.

Обов’язок щодо сплати може випливати з договорів. Наприклад, якщо будівельний підрядник на підставі договору про облаштування території бере на себе витрати на облаштування за власний рахунок і потім перекладає їх на мешканця (покупця) через ціну купівлі в договорі купівлі-продажу нерухомості. Часто муніципалітети також самостійно придбавають земельну ділянку під забудову, розробляють план її забудови та здійснюють інфраструктурне облаштування, а потім рефінансують свої витрати за рахунок ціни купівлі нерухомості, перекладаючи їх на власника прилеглої ділянки (покупця) у договорі купівлі-продажу нерухомості.

Якщо рефінансування на підставі договору не здійснюється, муніципалітети, як правило, зобов’язані покривати свої витрати на облаштування за рахунок так званих внесків на облаштування. При цьому важливо, що не можна розраховувати «інфраструктуру в цілому», а внески стягуються окремо за кожну споруду, тобто, наприклад, видаються окремі рішення про стягнення внесків за кожну окрему вулицю, за водопостачання та за каналізацію.

Стягнення в будь-якому випадку передбачає наявність чинного місцевого статуту про внески, який може відрізнятися від громади до громади, тому загальні висновки можна робити лише з певними обмеженнями. Оцінка повідомлень про стягнення внесків у будь-якому випадку вимагає знання відповідного місцевого законодавства, з яким можна ознайомитися в громаді.

Внески за первинне будівництво доріг, паркувальних майданчиків, зелених зон та споруд для захисту від шуму у вузькому сенсі називаються «внесками на благоустрій». Вони стягуються на підставі ст. 5а Баварського закону про комунальні збори (KAG) у поєднанні з відповідним статутом про внески на облаштування. Обов’язок сплати внесків для підключених до інфраструктури земельних ділянок виникає автоматично на підставі статуту, якщо виконані правові умови — насамперед технічне облаштування об’єкта, наявність усіх рахунків та факт підключення до інфраструктури.
Муніципалітети зобов’язані згідно із законом стягувати відповідні внески, при цьому їхня частка у витратах на підключення не повинна перевищувати 10 %. З 1 квітня 2014 року внески за підключення до інфраструктури, як правило, можуть стягуватися лише протягом максимального терміну 20 років після настання моменту отримання вигоди. Ситуація отримання вигоди настає тоді, коли інфраструктурний об’єкт є «в цілому готовим до експлуатації», тобто остаточно завершеним з технічної точки зору. Крім того, з 1 квітня 2021 року діє ст. 5а, абз. 7, речення 2 Закону про комунальні збори Баварії (KAG), згідно з яким внески на благоустрій не можуть стягуватися через 25 років після початку первинного технічного будівництва об’єкта благоустрою.

Щодо інших об’єктів інфраструктури, зокрема мережевих споруд (водопостачання, водовідведення), внески також можуть стягуватися на підставі Баварського закону про комунальні збори. Для цього муніципалітет повинен прийняти два статути: основний статут, що регулює користування об’єктом (наприклад, статут про постачання води для водопостачання або статут про водовідведення для каналізації), а також відповідний статут про збори (зазвичай його називають «Статутом про внески та збори»). На відміну від внесків на підключення до інженерних мереж, у цьому випадку муніципалітет має право вибору: він може фінансувати свої інвестиційні витрати за рахунок внесків або включити їх у розрахунок поточних зборів, що стягуються, і таким чином рефінансувати їх невеликими частинами протягом тривалого періоду. Також можна поєднати обидва варіанти та розподілити інвестиційні витрати між громадянами частково за рахунок внесків, а частково — за рахунок зборів. Рішення щодо одного з цих варіантів громада приймає у місцевому статуті про внески та збори, передбачаючи відповідно розраховані ставки внесків або зборів.

Внески за інфраструктурні об’єкти можуть досягати значних сум. 

Якщо стягнення внесків спричиняє особливі труднощі для платника, муніципалітети мають право на власний розсуд пом’якшити їх за допомогою заходів справедливості, таких як, наприклад, розстрочка, ренти, відстрочка або списання, з урахуванням соціальних аспектів. Особа, зобов’язана сплачувати внесок, може подати відповідну заяву до своєї громади.

Якщо ви не згодні з рішенням про стягнення внеску, будь ласка, дотримуйтесь строків, зазначених у відповідній інформації про право на оскарження. Після закінчення цих строків рішення набуває законної сили.